Твоє плече латало небо
Ти знов наблизитись хотів,
Торкнутись і відчути небо,
Лиш тільки бруд і пил летів,
Тобі назустріч.
Ця невідомість, як кинджал,
У серці точить дивний образ,
Могутні крила у вогні,
Палали, забивали подих.
Ти ніс тривогу і печаль,
Аж доки вітер розірвав,
Широкі і могутні крила,
Останній день для нас настав.
Глибокі рани опікали,
Ікони у крові стогнали,
І серед криків, і знущань,
Твоє плече латало небо.
І щоб не чути більше криків,
Які тривожили твій сон,
Ти похилився над калікою,
Що ніг лишився і очей.
І тяжкий хрест, що за спиною,
Упав додолу і застиг,
Обличчя світле засліпило,
І легко тіло обхопило.
Як наче два крила несло,
Розбите тіло із безодні,
І світ побачили сліпі,
Які дивилися на небо.
Твоe плече латало небо
© Copyright: Бондаренко Михаил, 2017
Свидетельство о публикации №117012510584
Свидетельство о публикации №117012510584
Рецензии