Людмила Юферова. Мой милый дворик

Людмила Юферова. Мiй бiдний двiр ...

Мой милый дворик, холодно тебе?
Твой зов влечёт — к единственной подруге.
На груше пара диких голубей
Хотят укрыться от декабрьской вьюги.

Мой бедный дворик будто нездоров,
Не греет листопадная рубаха.
А в грудь твою стучатся сто ветров,
Родной, полузапущенный неряха.

Тебе, мой дворик, не понять вовек
Зимы узоры, дух её и дали...
О чём твоих тревожных мыслей бег,
Страдают ли деревья от печали?

Печаль струится в дымовой трубе.
Мороз хохочет во весь рот — широко!
Ещё маячит солнышком тебе
Под снегом бархатца головка одиноко.

Ты знаешь, время вспять не повернуть,
И я грущу, хоть и смеюсь лукаво...
Мой тёплый дворик, грусть свою забудь,
Так тосковать по мне — не стоит, право!

С украинского 19.12.16.

*  *  *

Мій любий дворе, холодно тобі?
Мене ти кличеш, друже, щохвилини.
На груші двійко диких голубів
Грудневої злякались хуртовини.

Мій бідний двір закляк і побілів,
Не гріє пласт горіхового листя.
Тобі у груди б’ється сто вітрів,
Мій рідний, мій занедбаний розхристя.

Тобі, о дворе, мабуть невтямки,
Що вже зима розклала рукоділля…
Про що твої стривожені думки,
І чи страждає від печалі гілля?

Як б’ється сум у димовій тубі!
Мороз регоче весело – сміливець!
Та ще ясніє сонечком тобі
З-під снігу одинокий чорнобривець.

Ти знаєш, час не вернеться навспак,
Я теж сумую тут, за далиною…
Мій теплий дворе, гордий одинак,
Що ж ти так побиваєшся за мною?