Вiн помер за краiну...

Він помер за країну.
                В той сонячний день
так завзято співали птахи у гаю!
Він упав горілиць під відлуння пісень,
заливаючи кров'ю ще свіжу стерню.

Він не встане ніколи, вже не побіжить,
до очей не підніме старий автомат.
Жовте жито навколо і неба блакить -
це останнє, що бачив хоробрий солдат.

Він помер за країну.
                Він дуже хотів
бути першим у всьому на рідній землі,
він прийшов, щоб зламати свідомість рабів,
положити кінець віковій кабалі.

Довгий час існувала лиш мрія одна,
що оспівана тужно роками в піснях.
Та для здійснення слів не буває сповна -
Лиш єдиний народу залишився шлях.

Він помер за країну в той час як пани
все ніяк не могли поділить власноруч
його рідні ліси та широкі лани,
простір моря, красу борисфенових круч.

Його вбила не куля, а ті хто мовчав,
хто країну свою відчувати не міг,
хто у низці буденних й надуманих справ
заблукав в перехресті одвічних доріг!

Він помер за країну.
                А ми за життя,
боротьбою
          і працей
                повинні
                вчинити
щоб не марним було
                матерів каяття,
щоби гідно і вільно
                жили його діти.