Людмила Юферова. Пойду искать свои года

Людмила Юферова. Пiду шукать cвої лiта

А мысли бьются в тесном неводе
И сердце вырвется вот-вот...
Года промчали, словно лебеди,
А память их ещё зовёт.

За ними в небо, как за сказкою
Не стоит мчать на шелест крыл.
Я улыбаюсь тучкам ласково,
Дрожу под свежестью ветрил.

Жизнь, словно ветер, колобродится
В стремительном потоке дней.
Ужель когда-то распогодится
В капризной осени моей?

На избранной, уставши, линии,
Не выдам возраст никогда...
Уйду за окоёмы синие,
Уйду искать свои года...

С украинского 08.04.16.

Пiду шукать cвої лiта

Бурлять думки в тісному неводі,
До серця тягнеться рука…
Літа втекли, як дикі лебеді,
А пам’ять їх іще гука.

Що їх шукать на небозводові,
Коли стихає шерех крил?
Я усміхаюсь хмароходові,
Тремчу рожевістю вітрил.

Життя, як вітер, колобродиться
В гінкому вирові подій.
Невже колись-то розпогодиться
В примхливій осені моїй?

Коли стомлюсь на стежці обраній,
І Бог про вік мій не спита…
Піду в світи за сині обрії,
Піду шукать свої літа…