Лина Костенко. Пейзаж из памяти
Беру как краску слово-акварель я -
рассвет туманный, тишь и парапет.
Из рощи клёнов, словно из тоннеля
выходит Рыльский — контур, силуэт.
Резьба по небу — прямо кедр червлёный!
И я из дымки контуром явлюсь!
Он смотрит грустно, взглядом утомлённым, -
кто я такая и чему дивлюсь.
А я дивлюсь и чуточку волнуюсь...
Мы разминулись. Только силуэт.
Ну вот и всё. Эпохи две столкнулись:
девчонка-дура и старик-поэт.
Кружатся листья и шагов не слышно.
Пейзаж, которому годов, должно быть, тыща.
С украинского 18.03.16.
ПЕЙЗАЖ ІЗ ПАМ'ЯТІ
Ледь-ледь торкаю слово аквареллю -
прив'ялий ранок, тиша, парапет.
З кленового туманного тунелю
виходить Рильський, майже силует.
Різьба по небу - дерево черлене.
Я теж з туману обрисом з'явлюсь.
Він сумно-сумно дивиться на мене,-
хто я така, чого я так дивлюсь.
А я дивлюся... Я хвилююсь трохи...
І розминулись. Тільки силует.
Оце і все. Зустрілись дві епохи.
Дурне дівчатко і старий поет.
Кружляє листя, і не чутно кроків.
Пейзаж, котрому років, років, років.
Свидетельство о публикации №116031808915
Юрий Иванов 11 27.03.2016 17:03 Заявить о нарушении
А кому свербит, могут попытаться сделать лучше!
Аркадий Равикович 28.03.2016 13:38 Заявить о нарушении