Грицко Чубай. Вечер

День меня оставляет, отчаливши.
Нет тебя. Я схожу с ума.
У рояля холодные клавиши
белым-белые, будто зима.

Три звезды - как тугие бемоли,
и три тополя - как до-ре-ми.
И, немой точно, корчусь от боли
одиноко в свите  зимы.

Тени синим в снегах мытарствуют,
небо - словно серебряный грот,
И глаза в душе моей властвуют
этих дивных зеленых нот.

Ухом к белой тиши приникаю,
чутко трепет ее ловлю,
и, тобою забытую, согреваю
я иззябшую птицу - люблю.
 
С украинского перевел А.Пустогаров

День відходить кудись поквапившись,
Вечір, тиша, тебе нема.
І в рояля холодні клавіші,
Білі-білі немов зима.

Три зорі мов тугі бемолі,
Три тополі мов до-ре-мі.
І в тенетах німого болю
Я один при отій зимі.

Сині тіні в снігах митарствують,
Небо наче сріблястий грот.
Над душею всевладно царствують
Дивні очі зелених нот.

Бiлій тиші в лице зорію,
Кожен порух її ловлю.
І тобою забуте грію,
Захололе пташа - люблю