Александр Бобошко. Пани Осень

Олександр Бобошко(1971)Пані Осінь

Пани Осень!
Как Вы своечасно...

Я варился в июльском вареве,
Я глотал жару отравленную
И уже не верил в счастье.

Проснувшись от шагов монотонных,
Я забыл, что грустен и болен,
А деревьев порыжевшие кроны
Обещали покой мне и волю.

Пани Осень, Ваша милость!
Тёплая, прозрачная, долгая и чистая.
По колени в опавших листьях,
Как же долго Вы мне снились...
Как же долго в сердце остылом
Пустота была лишь и ветер...

Я губам своим не поверил:
Бог мой, это ж её ладони!
Её увлажнённые очи
И печаль, о меня расколотая.
И конец унынья и холода
И предтеча жаркой ночи.
Пани Осень, я Ваш бранец*,
Я в далёких июнях зелёных
Растерял своих наречённых,
Променяв их на Ваш багрянец.

Спасибо, что мне, должнику Вашему,
Не грозят ни прах, ни тление.
Время — лишь четвёртое измерение,
В нём порою бывает страшно.

Непрочитанная, снежно-матовая,
Будто книга из печати — чистая,
Будь моей, Вторая Пречистая!..
Не предам я твои объятия!

*бранець(укр) — пленник
Перевод с украинского 08.12.15.

 Пані осене

Пані осене!
Як Ви вчасно...

Я варився в липневім пеклі,
Я ковтав, як отруту, спеку
І уже не вірив у щастя.

Та прокинувсь од Ваших кроків –
І забув, що сумний і кволий.
А дерев поруділі крони
Провіщали втіху та волю.

Пані осене, Ваша милість!
Довга й тепла, прозора й чиста,
По коліна в опалім листі
Як же довго мені Ви снились...
Як же довго в серці схололім
Порожнеча була і вітер...

...Я губам своїм не повірив :
Боже мій, це ж її долоні!
Це її зволожені очі
І розбитий об мене смуток,
Це кінець дощової смуги
І предтеча жаркої ночі.
Пані осене, я Ваш бранець,
Я в далеких зелених червнях
Розгубив своїх наречених,
Промінявши на Ваш багрянець.

Пані осене, я Вам вдячний :
Не згубився, не зник, не вимер.
Час – це тільки четвертий вимір,
В ньому часом буває лячно.

Непрочитана, сніжно біла,
Наче книга, що вийшла з друку,
Будь моєю, Пречисто Друга!..
Я не зраджу твої обійми.