Владимир Ольховой - Поздняя осень

Уж поздней осени приметы –
Злой ветер листья оборвал,
А с неба мелкий дождик сыплет,
И потемнел, пожух бурьян.

Стоят деревья – серы, голы,
И нет уж птичек на ветвях,
У гнёзд промокших вид унылый,
Не видно ласточек в стрехах.

А по утрам прохладно, хмуро,
Кругом поникшая трава,
Погода дождик шлёт понурый,
Не за горами и снега.

А осень сгорбленно поникла –
Раздетой грустно, слёзно ей,
Сова под вечер в чаще крикнет,
А после мрачно целый день.

         * * *

Владимир Ольховой - Пізня осінь

Вже на порозі пізня осінь,
Зірвав листву злий вітрюган,
Із неба мжичка, наче просо.
Зчорнів, пожух давно бурьян.

Стоять дерева голі, сірі,
Нема уже чудних пташок,
А їх гніздечка мокрі, цвілі,
Давно невидно ластівок.

Похмурі ранки з прохолодой,
Сивіють трави довкруги...
Як задощить кругом негода,
Не за горами вже й сніги.

Вже осінь згорблена поникла,
Роздіта з сумом плаче десь.
Сова із хащ під вечір крикне,
Такий похмурий день увесь.

Оригинал здесь - http://www.stihi.ru/addrec.html?2015/11/06/7485