В. Стус. Забудься. Стань. I зачекай мене

Перевод с украинского

Забудься. Стань. И подожди меня
один как перст в великом многолюдье,
где лишь воспоминания – как судьи
торчат вокруг, где годы вскачь летят. 
Забудься. Стань. Я подойду. Вдвоём
мы зыбкие тогда отдвинем тени,
и ты возникнешь в белом облачении,
в цвет розовый окрасив окоём.
Постой, на свет я вынырну вот-вот,
пренебрегая тьмой правековою,
где синий глод осеннего настоя
хранит покой задумчивых ворот.
О если б раньше ты расслышать мог
меня, то знал, как тяжко не разгневать
святых небес и смерти яд изведать
в безмолвии заброшенных дорог.
Пойми, ты только спишь, ты не постиг
того, как будет больно прорываться
сквозь мрак времён, но стерегись дознаться…
Ведь горло разорвёт сомнений миг.



Оригинал

Забудься. Стань. І зачекай мене
на самоті в такому велелюдді,
де спогади стовбичать, наче судді,
і пам’ять чвалом праліта жене.
Забудься. Стань. Я надійду. Нехай
ми в дві руки хиткі прогорнем тіні,
там ти стоїш у білому одінні,
рожевлячи собою небокрай.
Пильнуй — от-от я вихоплюсь на світ
і вирину із тьми правікової,
де синій глід осіннього достою
пильнує тишу мовчазних воріт.
Не доторкай мене. Забудься. Стань.
Коли б ти знав, як тяжко не згнівити
оцих небес і смертний трунок пити
на безголоссі й німоті розстань.
Затям. Ти тільки спиш. Забудься. Стань.
Коли б знаття — як тяжко прогортати
цей присмерк літ! Лише не смій питати,
бо заламає горло мить вагань.