Ти жива
На картині ти досі жива,
Наче сльози застигли гарячі,
Проминула літня пора,
Залишаючи віру і спокій.
Але ти серед міста порожнього,
Де немає зовсім людей,
Постаріла і впале обличчя,
В небо дивиться знов.
Повернути готова любов,
Серце тяжко у грудях калатає,
Чи лишилося у ньому чуття?
Одинокість проминула в очах.
Але ти на картині жива,
Хоч лежиш глибоко в землі,
Через груди і тіло твоє,
Проростають квіти й трава.
Сон поглинув навіки думки,
Залишаючи у темряві світ,
Скільки смерть забирає людей,
Пильно лічить години тяжкі.
Ти жива
© Copyright: Бондаренко Михаил, 2015
Свидетельство о публикации №115092008918
Свидетельство о публикации №115092008918
Рецензии