Зачинені двері до неба
Зачинені двері до неба,
Птахи обпікаючи крила,
На землю падають сліпо,
А де ж залишається світло,
Куди проникає душа,
В якому просторі існує?
Неначе на руки бере,
Гаряче і крихітне тіло,
І довго крізь поле несе,
Де спалахи нагадують вічність,
Горить і палає весь світ,
І там на краю небезпечнім,
Народиться нова зоря.
Відчиняться двері до неба,
Коли забуде печаль,
Людське і довірливе серце,
Залишить сльози і страх,
Всміхнеться і в небо погляне,
Маленьке, чарівне дитя.
Зачиненi дверi до неба
© Copyright: Бондаренко Михаил, 2015
Свидетельство о публикации №115062109738
Свидетельство о публикации №115062109738
Рецензии
Михаил, спасибо Вам, мне очень нравятся Ваши стихи, очень глубокие, пронизывающие душу, очень жизненные, с уважением, Наталья.
Наталья Беляева Ерух 21.06.2015 23:42 • Заявить о нарушении
Наталья Беляева Ерух 21.06.2015 23:42 • Заявить о нарушении