Л. Костенко. Я вечерами солнцу кланяюсь...

Ліна Костенко.(р.н.1930)Вечірнє сонце, дякую за день!

Я вечерами солнцу кланяюсь за день,
Усталость плеч, приятную истому.
За просветлённый тех лесов Эдем,
Волошку в жите, путь, ведущий к дому.
Его рассвет, зенит, закатов медь
И что в душе в зените отгорело.
За то, что завтра будет зеленеть
И то, что отзвенеть вчера успело.
За небо в небе, за ребячий смех,
За то, что в силах и за то, что свыше.
Я низко солнцу кланяюсь за всех,
Чьи души в бурю стали только чище.
За то, что завтра новых ждёт идей,
За те места, где не случались битвы.
Я низко солнцу кланяюсь за день,
За святость слова — равно как молитвы.

Перевод с украинского 20.12.14.

Вечірнє сонце, дякую за день!
Вечірнє сонце, дякую за втому.
За тих лісів просвітлений Едем
і за волошку в житі золотому.
За твій світанок, і за твій зеніт,
і за мої обпечені зеніти.
За те, що завтра хоче зеленіть,
за те, що вчора встигло оддзвеніти.
За небо в небі, за дитячий сміх.
За те, що можу, і за те, що мушу.
Вечірнє сонце, дякую за всіх,
котрі нічим не осквернили душу.
За те, що завтра жде своїх натхнень.
Що десь у світі кров ще не пролито.
Вечірнє сонце, дякую за день,
за цю потребу слова, як молитви.