Лина Костенко. Скифская баба

Ліна Костенко.(р.н.1930). Скіфська баба

Скифская баба. Степь. Стоишь неслабо,
вокруг тебя курай и бугила*...
Ты — баба? Ну какая же ты баба -
за сто веков дитя не родила!
Будь у него из кремня ноженята,
уже в полях бы топал босиком!
Чего смеёшься? Космос неженатый,
а ты грустишь в полыни всё; о ком?
Ужель никто к тебе не женихался?
В музеях можно встретить твой портрет.
Тебе казацкий череп улыбался,
прошло — ты не оглядывайся вслед.
Привыкла ты — пищали, кони, стрелы,
коварных ханов профиль, их набег...
Забудь о том. Всё это устарело.
Взгляни вокруг. Сейчас — двадцатый век.
Стоишь. Обветрились и волосы и руки.
И плечи искрошились — скажешь нет?
Ну где же твои каменные внуки?
Вопрос понятен, баба? Где твой след?
Понятно — самолёты не дараба**.
Кругом прогресс — летит, бежит, плывёт...

...Смеётся скифская уродливая баба,
смеётся, ухватившись за живот.

*бугила(укр) - кербель - травянистое растение
**дараба(укр) — плот для сплава по реке

Перевод с украинского 20.10.14.

СКІФСЬКА БАБА

Ти, скіфська баба, кам’яна незграба,
стоїш в степах… Курай і бугила…
Яка ж ти баба, ну яка ж ти баба?!
За сто віків дитя не привела!
Були б у нього кремінь-ноженята,
ото вже б гупотіло по ланах!
Чого смієшся? Космос нежонатий,
а ти стоїш одна у полинах.
Невже ж таки ніхто не женихався?
А висить же в музеях твій портрет.
Тобі козацький череп усміхався,
Та це – минуле. Ти дивись вперед.
Ти звикла – коні, гаківниці, стріли,
Зрадецькі хани з профілем шулік…
Ти це забудь. Усе це застаріле.
Поглянь навколо. Це – двадцятий вік.
А ти стоїш. Звітріли коси й руки.
Скришились плечі,– може, скажеш, ні?
Були б у тебе кам’яні онуки.
Ти розумієш, бабо? Кам’яні!
Ото – літак, а не якась дараба.
Це все – прогрес. А ти стара як світ…

…Сміється баба, клята скіфська баба,
сміється, ухопившись за живіт.