Лина Костенко. Подмосковный этюд

Ліна Костенко.(р.н.1930).Підмосковний Етюд

По паре лыж — и напрямик лесами,
в снега, в сосняк, где следа не видать.
Ночь звонкими тревожить голосами,
забраться в чащи, сбиться, заплутать!

То там, то там над соснами дымочек,
в орнаменте из льдистой бахромы
стоит такой чудесный теремочек -
кулон янтарный в кружеве зимы!

Там Пастернак, а там живёт Чуковский,
а там - Довженко, там — Хикмет живёт.
Всё так реально, и мороз — чукотский.
А мы на лыжах — и вперёд, вперёд!

Ещё все живы и цитируем поэтов.
Ещё студенты и по двадцать нам.
Слепые сфинксы — снежные наметы
нам перекрыли тропку к воротам.

Свечой взметнётся белочка-беглянка.
Сыпнётся снегом, как вишнёвый сад.
Ещё окно светилось у Довженко
во время нашего пути назад.

Ещё нас ждали осени и вёсны.
Стояли сосны в белых кимоно.
И было так естественно и просто,
Что у Довженко светится окно...

Перевод с украинского 19.10.14.

ПІДМОСКОВНИЙ ЕТЮД

По двійко лиж - і навпростець лісами,
в сніги, у сосни, в тишу - без лижні.
Сполохать ніч дзвінкими голосами,
зайти у нетрі, збитися - аж ні!

То там, то там над соснами димочок,
і в крижаних бурульках бахроми
стоїть такий чудесний теремочок -
друбок бурштину в кружеві зими!

Там Пастернак, а там живе Чуковський,
а там живе Довженко, там Хікмет.
Все так реально, а мороз - чукотський,
а ми на лижах - і вперед, вперед!

Ще всі живі. Цитуємо поетів.
Ми ще студенти, нам по двадцять літ.
Незрячі сфінкси снігових заметів
перелягли нам стежку до воріт.

Зметнеться вгору білочка біжйнка.
Сипнеться снігом, як вишневий сад.
І ще вікно світилось у Довженка,
як ми тоді верталися назад.

Ще нас в житті чекало що завгодно.
Стояли сосни в білих кімоно.
І це було так просто і природно -
що у Довженка світиться вікно...