Лина Костенко. Лепестки старинного романса

 Ліна Костенко.(р.н.1930).Пелюстки старовинного романсу

Тот клавесин и плакал и берёг
чужую боль. Горели свечи вяло.
Старик-солист рыдал, как носорог,
процеживая звуки сквозь хлебало.

Он старым был и плакал не о нас,
А голос был — как из другой акустики.
Но растерял под люстрами романс
прекрасных слов, уже былые, лепестки.

На головы, где будто соловьи,
вьют ежедневно свои гнёзда будни,
упал романс, как он её любил
и ей дарил стихи, как незабудки.

Он возвышал вокал свой, как бокал.
Чернела бабочка поверх манишки. Юные
красавицы к нему назло векам
всё шли и шли, топча дорожки лунные.

Потом исчезла музыка. Антракт.
Мужчины прозой говорили осторожно.
Молчали дамы. Было всё не так.
Им не хотелось пива и пирожных.

Старик всё пел без грима и гримас,
Словами сыпал старыми и страстными.
И Вы, пропойте девушке романс!
Устали дамы оставаться не прекрасными.

Перевод с украинского 24.09.14.

Пелюстки старовинного романсу

Той клавесин і плакав, і плекав
чужу печаль. Свічки горіли кволо.
Старий співак співав, як пелікан,
проціджуючи музику крізь воло.
Він був старий і плакав не про нас.
Той голос був як з іншої акустики.
Але губив під люстрами романс
прекрасних слів одквітлі вже пелюстки.
На голови, де, наче солов’ї,
своє гніздо щодня звивають будні,
упав романс, як він любив її
і говорив слова їй незабутні.
Він цей вокал підносив, як бокал.
У нього був метелик на маніжці.
Якісь красуні, всупереч вікам,
до нього йшли по місячній доріжці.
А потім зникла музика. Антракт.
Усі мужчини говорили прозою.
Жінки мовчали. Все було не так.
Їм не хотілось пива і морозива.
Старий співав без гриму і гримас.
Були слова палкими й несучасними.
О, заспівайте дівчині романс!
Жінки втомились бути не прекрасними.