(Тютчев.Стихотворения, 1813—1849 - Весенняя гроза)
ВЕСНЯНА ГРОЗА
Кохаю як грозi в травню початись,
Коли весняну, першу грому,
Як би пустуючи граючись,
Вдаряти в небі блакитному.
Гримлять гуркоти цi молоді,
Ось дощик бризнув, пил летить,
Повисли перли цi дощові,
І сонце нитки золотить.
З гори біжить потік проворний,
У лісі не мовкне птахів гам,
І гам лісів, і шум нагірний -
Усе вторить весело громам.
Ти скажеш: легковажна Геба,
Що живить Зевсова орла,
Громокипячий кубок з неба,
Сміючися, додолу пролила.
Весенняя гроза переклад Тютчеву
© Copyright: Алексей Иродиадов Гаулиш, 2014
Свидетельство о публикации №114082000716
Свидетельство о публикации №114082000716
Рецензии