Василь Стус. Загусае далеч вечорова
***
Ночь приходит тихо, величаво,
яворы белёсые молчат.
Спит долина, в тишине дубрава,
а над плёсом лебеди ячат.
А над полем высыпали звёзды.
А над небом звёздным – Бог возник.
А над Богом сердцу быть не просто,
разделяя лютость на двоих.
Спит дубрава, в тишине великой
звёзды спят. Безмолвия пора.
Но десница Доли ясноликой
вознеслась, и не сулит добра.
Оригинал
***
Загусає далеч вечорова,
граціозні ливарі мовчать.
Спить долина, зморена діброва,
а над ставом лебеді ячать.
А над полем висипали зорі.
А над небом зупинився Бог.
А над Богом править серце хоре,
окрутенств шукаючи на двох.
Спить діброва. Спить земля велика,
всесвіт спить. Мовчання — як зоря,
і знесла правицю яснолика
Доля, не віщуючи добра.
Свидетельство о публикации №114070803886
Успіху у творенні чудес.
З повагою
Ігор
Игорь Стожар 12.07.2014 21:33 Заявить о нарушении
Але мабуть усі ці мої «чудеса» не на часі…
Александр Купрейченко 12.07.2014 23:06 Заявить о нарушении
Ні! Ми маєму таку ж силу як і вибухівка.
І її не використати - це уже зрада своїй Евтерпі.
Игорь Стожар 12.07.2014 23:42 Заявить о нарушении