Василь Стус. I сто подоб...
***
Мелькают сотни образов. Душа
летит осенней чёрною волною.
Тоска чуть слышимо звенит струною,
и плёс под небом замер не дыша.
Сядь возле берега. Под сосны сядь
и прозревай себя – ещё до эры.
Напружилась твоя душа пантерой –
так вот она, мистическая падь!
Ты только ею в свете и живёшь,
и только в ней себя ты поджидаешь.
Хоть где ты? Кто ты? Что ты? Сам не знаешь –
лишь в сотне отражений узнаёшь.
Оригинал
***
І сто подоб нуртується. Душа
струмує, мов осіння чорна хвиля.
Лиш тужне жебоніння без зусилля
а плес — ані вітрець не зворуша.
Сядь коло берега. Під сосни сядь
і виглядай себе, іще до ери.
Кошлатиться душа, немов пантера —
таж ось вона, твоя містична падь,
якою тільки в світі ти й живеш,
якою тільки ти себе й чекаєш.
Хоч де ти? Хто ти? Що ти? Сам не знаєш
і в ста відбитках образ пізнаєш.
Свидетельство о публикации №114062505953