Василь Стус. Жовтава бiльше, нiж зелена

С украинского

***
Скорее жёлтой, чем зелёной
на свет проклюнулась трава.
И шепчет что-то удивлённо,
мне нужные даря слова.
Забытый и давно незваный
вдруг приоткрылся Божий день.
Запел петух там, солнцем пьяный,
задорно вспрыгнув на плетень.
Цыпленком жёлтым мысль цокочет,
шныряя в травяной глуши.
Душа воскресла, жить так хочет.
Но разум шепчет: не спеши.
Всё то, о чём мечталось славно –
лишь сказка. Познано тобой,
что ворошат свет с ночью – равно
мир этот одинокий твой.



Оригинал

***
Жовтава більше, ніж зелена,
прокільчується вже трава.
Росте і тягнеться до мене,
аби зродити ці слова.
Забутий більше, аніж знаний,
мені відкрився білий світ,
де піє півень, сонцем п’яний,
так хвацько скочивши на пліт.
А дума-думочка сокоче —
курчатком жовтим в шпориші.
Душа зродилась. Жити хоче.
А глузд шепоче: не спіши.
Все, що намріялось, — то дивна
дивниця — й тільки. Адже ти
спізнав, що сон і світ — зарівна
ворушать стебла самоти.