Лiна Костенко. Вечiрне сонце, дякую за день!

Спасибо, солнце, за минувший день!
Вечерний свет, спасибо за усталость.
За тех лесов божественную сень
И за волошку, что во ржи купалась.
За твой рассвет волшебный и зенит,
И за мои сожжённые пределы,
За то, что завтра будет вновь любить,
И что вчера любовь познать успело.
За небо в небе и за детский смех.
За то, что в радость, и за долг пред Богом.
Спасибо, солнце, что узнала тех,
Чьи души освещали мне дорогу.
За новый день, что сможет вдохновить.
И что земля здесь кровью не полита.
За всё хочу тебя благодарить,
Нужны слова мне эти, как молитва.


http://www.youtube.com/watch?v=OBByDZicvU8#t=145


Вечірнє сонце, дякую за день!
Вечірнє сонце, дякую за втому.
За тих лісів просвітлений Едем
і за волошку в житі золотому.
За твій світанок, і за твій зеніт,
і за мої обпечені зеніти.
За те, що завтра хоче зеленіть,
за те, що вчора встигло оддзвеніти.
За небо в небі, за дитячий сміх.
За те, що можу, і за те, що мушу.
Вечірнє сонце, дякую за всіх,
котрі нічим не осквернили душу.
За те, що завтра жде своїх натхнень.
Що десь у світі кров ще не пролито.
Вечірнє сонце, дякую за день,
за цю потребу слова, як молитви.



Фото из интернета