Лина Костенко. Последние листья

Чатує вітер на останнє листя

С украинского

***
Осенний ветер ждёт последних листьев
от дуба стародавнего, что держит
корнями склон обрыва…
А в низину
по мокрой глине
и по травам жухлым
дым от костра цыганского вползает,
и там, за серой горькой пеленою,
перекликаются негромко люди.

Платок пятнистый – жёлтое с багряным –
им с плеч лесов осыпался под ноги.
Природа – стала схожею с цыганкой –
красивой,
темноглазой,
полуголой,
в рябиновом червлёном ожерелье,
с ореховыми бубнами в руках…




 Оригинал

***
Чатує вітер на останнє листя
старого дуба, що своїм корінням
тримає схили урвища…
А знизу,
по глинищах,
по збляклих травах
вповзає дим циганського багаття
і чутно — перегукуються люди
за сірою гіркою пеленою.

Строката хустка — жовте і багряне —
з плечей лісів упала їм під ноги.
І вся природа схожа на циганку —
вродливу,
темнооку,
напівголу,
в червоному намисті з горобини,
з горіховими бубнами в руках…