Оригинал - http://www.stihi.ru/2010/04/19/4075
Один я лишився, як вітер шалений,
Що слизькою зневірою віє,
Мій ангел сумний йде за тобою,
Одною тобою він хворіє.
Хворіє мій ангел, а вітер шумить,
І що йому туга поета?
Немов з насмішкою свистячи свідчить
Мені гірку правду cонетoм.
І дуже та правда є гірка на смак,
І солодше була б неправда,
Дано-ли збагнути, як до життя вернуся?
Як вийду я з сумного садка?
І це є не сад, а зараз уже ліс,
Знаходиться він в підсвідомості,
Я гучно кричу - Де ж вихід тут є?
Де він?!! - А відповідь у безмовністi ..
І дуже бажав би зараз я змінити
свою лиху долю рокову,
Хотів би весь світ, як і колись кохати,
Розрадити б душу я хвору.
І холод прогнати з грудей далеко,
І вмить зцілитися від болю,
Яка засіла в душі глибоко,
І серце страждає у неволі ..
Отчаяние - автора Дмитрия Русского - пер
© Copyright: Алексей Иродиадов Гаулиш, 2014
Свидетельство о публикации №114041600119
Свидетельство о публикации №114041600119
Рецензии