Ти знов рівняєшся до тих
Ти знов рівняєшся до тих,
Які тобі могилу рили,
Христа забули між книжок,
І душі тішили прозрінням.
Вони не бачили як кров,
Зливає ненависть і втому,
Як світ із голови до ніг,
Хитається у божевіллі.
Ніхто не дивиться на дно,
Як крик у грудях розриває тіло,
Де між убогих і калік,
Ікони биті запалали.
Але розваляться ті стіни,
Що відбудовувало зло,
Його замінить інше тіло,
Що у крові людській пливло.
Ти знов рiвняeшся до тих
© Copyright: Бондаренко Михаил, 2014
Свидетельство о публикации №114031309794
Свидетельство о публикации №114031309794
Рецензии