Герої помийних канав
Задравши носа догори,
Брудні і вимушені гнити,
Забуті і осміяні народом,
Князі помийні забажали жити.
У славі тішились недовго,
Знущались, бавились, сміялись,
Аж доки слиною вдавились,
Ковтнули більше ніж налили.
Але повстали лише щурі,
Що із канав потоком злились,
Що між кісток людських
Століття гризлись.
Героi помийних канав
© Copyright: Бондаренко Михаил, 2014
Свидетельство о публикации №114012209898
Свидетельство о публикации №114012209898
Рецензии