Загубила усе, що мала
Все спустила у Марення-Сни.
Так багато уміла і знала,
Залишились тривоги пусті.
Не побачила, не почула,
Як Життя розлетілось в пил,
Сивим смутком себе огорнула,
Не жаліючи страчених сил.
Чи багато, мало бажалось?
Де та міра і де той суддя?
Що наосліп в печалях блукалось,
Хто є винним? Що? Доля твоя?
Йшла у горі, у болях, і прикро
Визирала на Світ крізь страхи…
В твоїм серці і сумно, і гірко.
Не шукаєш Любові Шляхи…
04.11.2013
Свидетельство о публикации №113110406159