На голову сіли
Нас довго у банкові слізно дурили,
Нам гроші за роботу весь час не платили,
Чекали коли урветься терпець,
Гадали, що буде хороший кінець.
Але нам услід ганебно сміялись,
Хитались на спинах, тягли у смітник,
Аж доки не видавилась у серці пухлина,
Ногами весь час вибиваючи гнів.
Тримаючи гідно лопати в руках,
Ми ями довбали забувши про страх,
Коли озирнулися гукаючи вслід,
Ніхто не почув наші крики і сміх.
Лишилися села назавжди людей,
Криниця убога і степ, довгий степ,
Не чути дитячих лагідних слів,
Неначе завмерло все у страшному сні.
Я знов прокидаюся у жахливій пітьмі,
Сидить хтось тяжкий на моїй голові,
І бовтає ноги неначе в смолі,
Дратує вогонь, що горить у душі.
Але не торкнутися потворам душі,
Останнє забрати не вдасться пітьмі,
Зростає насилля у киплячому дні,
Вмирає століття у тривожному сні.
На голову сiли
© Copyright: Бондаренко Михаил, 2013
Свидетельство о публикации №113090107264
Свидетельство о публикации №113090107264
Рецензии