Ти відродиш планету сліпу
Скільки бігти по лезу холоднім?
Наче ніж він у серці моїм,
Топить криком і сміхом порожнім,
Як упасти, щоб болю не чути
Для душі відкриваючи світ?
Де миттєве життя наче спалах,
Що у камінних тліє серцях
Той огарок жахливіший муки,
Я топлюся у власних сльозах,
Але ніж, що стромить у грудях
Тягне янгол голодний і кволий,
Розлетиться надія у прах
Витираючи на очах моїх сльози,
Ти відродиш планету сліпу.
Ти вiдродиш планету слiпу
© Copyright: Бондаренко Михаил, 2013
Свидетельство о публикации №113032311072
Свидетельство о публикации №113032311072
Рецензии