Журно плачуть вітри,
провіваючи даху закУтки.
Місяць ніжним ріжком
зависає над сонним Дніпром.
Я пройшла через все...
Не могло ж бо інакше і бути:
У січневий мороз
твого слова я грiлась теплом.
Я пройшла через все -
віднайшла в собі волю і силу.
Був і цвіт весняний,
і сльоза, мов краплина роси.
...І зорею зійшла
на високім чолі небосхилу,
Аби легше тобi
було долю в цім світі нести.
Журно плачуть вiтри...
© Copyright: Светлана Похилько, 2013
Свидетельство о публикации №113032101691
Свидетельство о публикации №113032101691
Рецензии
Яка у вас гарна українська мова! По доброму заздрю! Сподобався вірш!
Наталья Сытник 21.03.2013 10:03 • Заявить о нарушении
Наталья Сытник 21.03.2013 10:03 • Заявить о нарушении
Вот видите. Света, и Наталья отметила Ваше творчество. Удачи. Поклон Украине.
Николай Байбуза 2 20.06.2013 12:02 Заявить о нарушении
Николай Байбуза 2 20.06.2013 12:02 Заявить о нарушении