Слави вічної немає
Топчуть слово наше гідне
Купа зрадників і вбивць
В колі тіснім брат на брата,
Славлять вічно депутатів.
Хто сказав слова правдиві
Тому жити рік чи два,
Правда лупить тих, що вкрали
У кишені загрібали.
Червоніють марно люди
Їх закон святий осудить,
Розірве широкі груди
Не від болю і простуди.
А від того що накрали
У кишені загрібали,
Підіймаймось гідно браття,
Ми не жадібні й пихаті.
Але ранами побиті
На руках дитя убите,
Ми тягнули довгий вік,
Надивилися на того що карає і кричить.
Між понурої сльози,
Де жахіття й недовіра,
Гріли серце оніміле,
І бажали просвітління.
Слави вічної немає
Між розбитої надії,
Між ображеної долі,
Між утрачених років.
Слави вiчноi немаe
© Copyright: Бондаренко Михаил, 2013
Свидетельство о публикации №113031301139
Свидетельство о публикации №113031301139
Рецензии