Мыкола Холодный. Крестовая гора

На Крестовой горе я увидел турчанку,
ощутив, у меня в сердцевине шевелится лев.
Мне ладонь окровавила вишня, как ранка,
и кора отошла от бесстыдных дерев.
Напрошусь к папе-турку я в гости,
куплю брынзы кусочек, фасоли стручок.
Конспирации ради ни в речи ни в тосте –
да простит меня дочь! – про нее я молчок.
Она любит медуз, а я Лорку ценю несомненно,
есть различия в росте и другой пантеон -
когда руки к рукам и колено к колену,
двух существ диспропорция тает, как сон.
И навстречу любви, как окно,  растворюсь я,
молодой когда ветер повеет к звезде.
Боже, ночь подари, в Ней тогда  растворюсь я,
точно сахара грудка в горячей воде.
В Книге Судеб мы только обложка с тобою,
полыхнем и погаснем в вечерней заре.
Иноверцы, как турка, меня упокоят
на Крестовой горе, на Крестовой горе.

с украинского перевел А.Пустогаров


Микола Холодний (1939 - 2006)

Хрестова гора

На Хрестовій горі я побачив туркеню
і відчув, як ворушиться усередині лев.
Соковита черешня закривавила жменю,
і кора відокремилась з сороміцьких дерев.
Я до турка тепер напрошуся у гості,
трохи бринзи куплю і квасолі стручка.
Не згадаю дочки і на третьому тості,
за таку конспірацію хай пробачить дочка.
Вона любить медузи, і кохаюсь у Лорці я.
Є відмінності в рості і різні боги.
Та зникає умить двох істот диспропорція,
коли руки до рук і нога до ноги.
Я любові її, як вікно, відчинюся,
і повіють над нами вітри молоді.
Боже, ніч подаруй, я у Ній розчинюся,
наче грудочка цукру у гарячій воді.
Бо у Книзі Буття ми – лише палітурка,
спалахнем і погаснем у вечірній зорі.
іновірці мене поховають, як турка,
на Хрестовій горі, на Хрестовій горі.