Відьма
Висушить вологу і змахне волоссям,
Спину надламає у пекельнім місці,
Де гниє століття, біси проживають,
Продають, латають, вирване лахміття.
Там у купі шерсті, де сміється біс,
Дощ навіки злине десь на сотні вік,
Дочка продається за скупу монету,
Славте гідно брата, що в душі багатий.
А за дві монети тішиться пітьмою,
Як у ямі жваво бавляться красою,
Набирають світла, де душі немає,
Помирають діти у понурій хаті.
Де ікони впали, матір застогнала,
На розбиті груди прапор розчіпляла,
Слава Україні й божевільним катам,
Що розбили душі, серце розірвали.
Окропили сміхом, забруднили брудом,
Рушники, де матір пригортає сина,
А свята Марія хилиться до тину,
Боже, любий сину кайдани на грудях.
Розірви прилюдно ненависть похмуру,
Затули обличчя, щоб серед народу,
Згадували крики, біль і злу тривогу,
Але тільки віру не чіпали зроду.
Вiдьма
© Copyright: Бондаренко Михаил, 2012
Свидетельство о публикации №112062800860
Свидетельство о публикации №112062800860
Рецензии