Чекав надію
Страшне відношення до люду,
Мізерні гроші на життя,
Тягає молодь, аж до смерті,
Відлитий, вкрадений метал.
Життя спливає по куткам,
Бо так простіше помирати,
Украв, побився, занепав,
Умовно до зірок піднісся.
А потім вену проколов,
Щоб удавився світ химерний,
Крізь зле обличчя протягнув,
Надію, що у ямі б'ється.
З могили жадібно підняв,
Плиту, що давить кволе серце,
За вік короткий постарів
В брудній одежі здертій.
Відповідав за свої вчинки,
Любив і вірив,
Крізь сльози вперто йшов вперед,
Чекав надію.
Чекав надiю
© Copyright: Бондаренко Михаил, 2012
Свидетельство о публикации №112052903059
Свидетельство о публикации №112052903059
Рецензии