Я давився сльозами в підвалах
Я давився сльозами в підвалах,
Вибиваючи місце і шану,
За куток, де жахіття і сморід,
Де не знають ні свого, ні чужого.
Тільки тут у розбитім кориті,
Де з'їдають мене таргани,
Я наблизився ближче до Бога,
До церковного співу, молив.
Убивав у собі, що хотів,
Що хотів і так ніжно любив,
Забував, що на світі любов,
А для мене понурість і біль.
Але завжди беріг у душі,
Глибину, що пізнати не міг,
Помирав, щоб воскреснути знов,
Бо я вірив насправді в любов.
Я давився сльозами в пiдвалах
© Copyright: Бондаренко Михаил, 2012
Свидетельство о публикации №112032204230
Свидетельство о публикации №112032204230
Рецензии