Тільки тут
Тільки тут у канаві розмитій
Я свій труп до небес піднесу,
А над тілом убогим, розбитим,
Свічку втримаю знов у руці.
Припечу ті рани глибокі,
Щоб жахіття не снились мені,
У лахмітті іду я крізь пекло,
Куля має дістати сердець.
Скільки душ у безодні ридає,
Скільки схилених вниз до води?
У воді каламутній і сірій
Промиваємо душі свої.
Знову смерть за спинами бавиться,
Обламаю руки її,
І у небо молитимусь богові,
Тільки тут життя на землі.
Там на небі ніхто не чекає,
Коли очі заплющу свої,
Ти мене відпусти в край далекий,
Де не буде ніколи біди.
Тiльки тут
© Copyright: Бондаренко Михаил, 2012
Свидетельство о публикации №112030503625
Свидетельство о публикации №112030503625
Рецензии