Марення світлом
Згинаючи тіло у гнійній канаві
Я ліз через темряву пройнятий жахіттям,
Бажаючи світла для інших, для себе,
Вмирав на камінні у тіні прокляття.
Як тяжко повірити, що світла немає,
Холодна стіна затуляє століття,
Як постріл у скроню, як плач над могилою,
Ридання над сином, над рідною дитиною.
Ікони розбиті заплямовані кров'ю,
Година завмерла у просторі німому,
Часи виживання, ганебної змови,
Політичні дебати, як винищить світ.
Я труп притискав у канаві розмитій,
Аж доки серце своє розірвав,
Упав серед тіні, де крики і сміх,
Глузують із мене біси глухі.
Я виріс у темряві і там я помру,
Простор, де ридають ближчий мені,
Простор, де вмирають на світлім вогні,
Печеться у пеклі тривога і біль.
Марення свiтлом
© Copyright: Бондаренко Михаил, 2012
Свидетельство о публикации №112022806164
Свидетельство о публикации №112022806164
Рецензии