Шiсть днiв з дияволом

Шість днів з дияволом

День перший

І. Співець

Колись давно у царстві ночі великий, грізний Люцифер
Підняв свої широкі крила,
Почав розмову він свою.

І. Люцифер

Бажаю я над світом панувати,
Бажаю я усі серця собі у душу закувати,
Щоб вони як у неволі весь вік зі мною перенесли страждання.

І. Господь

А не багато ти собі забрати хочеш,
Моє творіння до рук своїх придбати хочеш,
А як люд від тебе відвернеться.

І. Люцифер

Цього не може бути, що ти Твої раби на мене роблять
Для них я пан, для них товариш,
Тобі цей світ не весь покорений.

І. Господь

Не грайсь з вогнем Тобі кажу я,
Ти знову хочеш із небес свої скажені сльози лити
Або весь вік у муках нити?

І. Люцифер

Тебе мій друже не боюся, Твоєї сили стережуся,
Коли ти знищиш моє серце,
Для кого ж будуть жити люди?

І. Господь

Та не для тебе напевне Я це знаю,
Так бережися і Він йому у пащу кинув камінь
І Люцифер із болем зникнув.

І. Поет

І в ті часи страждань і муки усі правителі церков,
Ридали знов біля писання
Його святого богослов"я і святого слова.

І. Співець

А переможе Божа сила його нечистого створіння,
А зломить в ньому всю зневагу
Усю ту вражу, злу оману.

І. Народ

Ой знов, щось коїться дивіться,
Що це за диво на землі,
Пурхають птахи до небес, а сонце хмарою стяглося!

І. Провидець

Облиш народ свої гадання
У крові битому стражданні,
Це Він за нас із Люцифером б'ється.

І. Народ

От що говориш ти провидець,
Хоч подивись на небо темне воно грозою все гримить
І знову дощ, і знов негода.

І. Провидець

От чує знову моє серце,
Що буде лихо на землі відкриє ворота Люцифер
І тягарем наляже пекло.

І. Народ

Мабуть обоє ви з співцем
Чогось чи з'їли, чи напились,
А й може в вас із глуздом негаразд?

І. Провидець

Не знаю, що у вас на гадці,
Але сьогодні рано – вранці до мене ангел завітав
І говорив, аж із сльозами.

І. Провидець

Що там у темряві холодній
Свої печені, залиті кров'ю рани Люцифер знов заліковує
І хоче помсти за страждання.

І. Співець

Знов, щось шепоче весь народ,
Провидець в очі поглядає, але не вірять у слова,
Бо щось від них співець ховає.

День другий

ІІ. Співець

І ось відкрились небеса, і ось ранкова знов зоря
У вікна вдарила промінням, але людей не видно в зграї,
Усе мовчить, як спочиває.

ІІ. Співець

У церкві молиться жебрак
І промовляє щось про себе, а чи молитви, чи то стогін
Не чути чітких його слів.

ІІ. Жебраки

Усе життя ми бідували, а тут говорять, що Ти з неба
До нас у землю завітаєш,
Ох, як хотіли ми у Тебе, хоч крихту хліба запросити.

ІІ. Жебраки

Не буде нам покою знаємо,
Але ми все таки гадаємо, що віра в Тебе це життя
І знов спасіння без тривоги.

ІІ. Жебраки

Чи чуєш Ти о нас Господь,
Ми діти вічні лиш для Тебе,
Ми віримо, віримо в слова Твої правдиві.

ІІ. Співець

І бідні вірили у той прекрасний образ на стіні
У силу небес і святої землі,
І Він дав їм о те, що у Нього просили.

ІІ. Поет

І дав їм хліба і всього того, що вблагали,
І простив їм гріхи, і дав віру в життя,
І дав спокій, і тишу.

ІІ. Поет

І почули нещасні про пекельні сльози
Про Господнє прощення,
І стали навколішки молитись за Нього.

ІІ. Співець

Знов на небі не тихо Люцифер в своїм царстві страждає пекельно,
Знов піднявши крила свої
У просторах блукає.

ІІ. Співець

Він почув як всі люди проклинають його,
Відступають від нього,
І розжарилось в ньому безсердечне те тіло.

ІІ. Поет

Із криком сліз, розлук вся земля затрепетала,
Солод гріху шалено у очах пробігало,
Не звертала з шляху, не впліталась в думки.

ІІ. Співець

То чому ж ти мій ангел
У небо злітаєш і прекрасні ті крила
Все ламаєш, ламаєш?

ІІ. Співець

Може вся Твоя сила упадає на землю
І всі гіркі ті сльози Ти зливаєш за марно,
То Тебе Люцифер не пускає до неба?

ІІ. Поет

Знову гріх, знов прокляття
І у слів дзвін монет, і у слів божевільних,
Ти шукаєш прозріння.

День третій

ІІІ. Поет

І зірвалась з кайданів розлютована ніч,
І вогні запалали шлях із пекла відкрився
І дорога з небес.

ІІІ. Співець

І земля сколихнулась,
І пішов знову дощ,
І закрило все небо прохолодним плащем.

ІІІ. Божа Матір

Ти Мій любий, коханий, чому Ти знову мовчиш,
Я ж все бачу Ти знову і знову,
Так тремтиш і тремтиш.

ІІІ. Господь

Ой, Ти знаєш матуся,
Я диявола з неба,
Вогняною каменюкою в серце на землю збив.

ІІІ. Господь

Він так хоче у світі поневолю зробити
Нас усіх в кайдани запекти приручити до болі,
До страждань назавжди.

ІІІ. Божа Матір

Ох, який він заклятий
Той пекельний змій,
Що ж він знову Мій сину забажав Тебе гризти?

ІІІ. Господь

Ой, гризе, гризе Мене мати диявол,
Проїдає весь люд і розірване серце уже битись не хоче,
Знову бачу Я гріх, знову чую Я стогін.

ІІІ. Співець

І не варто гадати, і не варто чекати
На вогні запікали, будували авто
Для убивства людей, для спотворення світу.

ІІІ. Поет

І великий казан і у ньому скипають різні тіла,
І по світу пішла та жебрацька чума,
Зачепила пророка він в гарячці лежить.

ІІІ. Провидець

Я бачу як в світі зростає ненависть все блукає з прокляттям,
Люди, люди, ставайте навколішки і моліться святому Духові,
Щоб змилився і допоміг усім нещасним.

ІІІ. Поет

Нема Його і люди на колінах,
Нема спасіння всі чекають, коли Господь у світлі рано,
Здійме над світом крила ясні.

ІІІ. Провидець

Народ, народ я вже слабкий,
Якщо у вас хоч сили вдосталь, то поховайте як людину
Мене в могилу покладіть.

ІІІ. Народ

Провидець, що ти бачиш,
Чи бачиш силу, що допоможе нам прожити цю темну, злу годину,
Чи бачиш там проміння ясне?

ІІІ. Провидець

Не бачу люди все в пітьмі, горять вогнями казанки
І злий, потворний Люцифер
В киплячу воду нас вкидає.

ІІІ. Народ

Ой горе, горе, що ж робити,
Куди тікати від цього гріху, куди тікати від насильства,
Від не пробачливих убивств?

ІІІ. Співець

І знов, і знов біда у світі,
Провидець впав і занімів, і взяв його диявол в руки,
І прикував душу до себе в царство ночі на вічні страждання.

День четвертий

ІV. Співець

Цілі купи тіл навкруг
Все гудить гниттям скаженим,
Не скипає в жилах кров зупиняє існування.

ІV. Співець

І з неба потоком світлим прилетів Господь,
То йшла сила дні і ночі
І стала битись між собою.

ІV. Люцифер

Як же ти допікаєш цим стогнанням,
Писклявим криком і риданням,
Хіба страждання це, це лиш гра?

ІV. Люцифер

Які ви жалкі і слабкі створіння,
Як хочу я із ваших спин топити смалець
Не озираючись крізь стін.

ІV. Люцифер

Ти їх створив такими немічними
І дуже впевнених в собі,
Я заберу у темний світ.

ІV. Співець

Над ним дорога розвернулась він бачив біль від насолоди
У нього очі наливались кров'ю,
Він бачив людську поневолю.

ІV. Господь

Тебе у світі Я створив, тобі Я тіло дав і розум,
У тебе дух, життя ввігнав,
Я заберу з грудей усе, що дав.

ІV. Співець

І очі в очі знов злилися
У темних сил зібралось стадо, а біля нього Люцифер,
Палає вогнем, палає вогнем.

ІV. Поет

Народ увесь повстав на ноги
І сила Божа натхнення дала для війни,
Війни святої до небес.

ІV. Поет

Злетілись ангели, злетілись демони жорстокі
І слуги Божі й Сатани
В двобої стали за життя.

ІV. Господь

На тебе ангел мій темний
Прийшов суд святий,
Тебе в кайдани запечу, кілком у серце і уб'ю.

ІV. Співець

Спочатку в бій пішли каліки й жебраки
У всіх в руках великі палі, заскреготали злі зубами,
Почався бій жорстокий в світі.

ІV. Поет

Як наче сон, як наче мить,
Гуділа вся земля кипіла і всі серця тих бідолах,
Аж із грудей на волю рвались.

П'ятий день

V. Співець

Господь підняв до неба руки
І світло врізало з небес,
Спалило слуг диявольських у попіл.

V. Співець

Лише залишився диявол його обличчя скаменіле
Він крилами сильними розмахував
І вдарив силою своєю.

V. Співець

І впав Господь на землю тяжко
Його під руки ангели схопили,
Він встав на ноги знов рішуче.

V. Господь

А що ти хочеш покарання
Не відступлю Я ні на крок,
Промінням світла вдарив в нього.

V. Поет

І Люцифер упав на землю
Із хрипом тяжким крило собі зламав,
Над тілом став Господь могутній.

V. Господь

Ну, що тепер твій час прийшов,
Вставай, вставай, антихрист бездушний,
А що ослабли, ослабли твої сили.

V. Люцифер

Я прошу, прошу, зупинись,
Дай хоч померти мені гідно від серця я пророка відпущу
І всіх людей, яких забрав в полон.

Шостий день

VІ. Співець

Пітьма розвіялась навіки
Над світом стало все ясніше,
І люди всі з домівок вибігали, і знову линули до Бога.

VІ. Поет

І хоч загоїлися рани, і хоч у світі стало світло,
Але людей не зупинити, але людей перемінити
Слова Господні не змогли.

VІ. Поет

І жебраки, і вбивці грішні, не зупинити все ж страждання,
Якщо повірити у Нього, то переможете печалі
І гіркі у собі страждання.

VІ. Співець

І світлий Дух поринув в небо,
І осушив із чаші диявольську мерзенну кров
Пролив її понад землею.

VІ. Поет

І в мить пітьма, і в мить пітьма
На мить поринула в безодню,
Де в кожній трепетній душі живе ненависть.

VІ. Поет

Довічна буде боротьба між світом доброти і зла,
Але дарована дорога і світло, що живе в серцях
І віра чиста для життя.