Святі ікони розбивають
Святі ікони розбивають
І брат на брата йдуть з ножами,
Століття віри загниває,
Коли розтоптана надія
Кульгає з плачем на обличчі.
Нам залишається мовчати
Навколо бачити насилля
Не в силі руки ми підняти,
Коли кружляють в небі пір'я,
То білий ангел на стовпі висить розп'ятий.
І кам'яніють наші думи,
І стукотять тяжкі лопати,
Що заривають з кожним днем
Промите потом покоління,
Що затяглося знов дощем
З безодні серце оніміле,
Що не тривожить більше стогін
Лише камінням притискає
Його до сірої стіни.
І я не можу в це повірити,
Бо прокидаюся в пітьмі,
Де радять убивати світле
Із бідності точити кров,
Щоб прихилятися катам,
Які до ніг прибили цвяхи
І вихваляються прозрінням
Між стін, які Ти збудував для віри
Тепер гвалтують справедливість
І косо дивляться на матір,
Яка від болі гірко плаче.
Святi iкони розбивають
© Copyright: Бондаренко Михаил, 2012
Свидетельство о публикации №112022011256
Свидетельство о публикации №112022011256
Рецензии