Воскові фігури
Тебе заманює їх образ,
Шалений блиск очей порожніх,
В яких живе щось неземне,
Він мовчки, тихо, плавить образ,
Стікають сльози, бачать тінь.
І ніч примушує страждати,
І рватись десь серед кімнат,
О тих гірких, нещасних дурощів,
О того образу дивись…
Як назавжди уста німіють,
Як плавить свічка злі ті ночі,
Коли пішла ти назавжди,
І більш ніколи не змогла
Побачить тихого світанку.
А я не бачив більш нічого,
Палило сльози мої очі,
Не б'ється серце більш у неї,
І погляд тихо занімів,
Окам'яніла та фігура,
Я більш нікого не любив.
Не намагався йти за тінню,
Шукати образ й через когось,
Втопити тугу на душі,
Згубитись там через роки,
Згубитись там через століття.
Восковi фiгури
© Copyright: Бондаренко Михаил, 2012
Свидетельство о публикации №112020106237
Свидетельство о публикации №112020106237
Рецензии