Холодно
Дерева схилені стояли,
Коли блукав я в забутті,
Єдина мрія й та пропала
Під снігом згинула навік.
Я зігрівав холодні руки,
Тримаючи твої листи,
Обійми ніжні знов згадати,
Так тяжко, тяжко для душі.
Лиш ніч всміхаючись ласкаво,
Зірками бавила весь світ,
Лиш тільки, гірка, гірка рана,
Обличчя бачити сумне.
Коли в безодню ти тонула,
Навіки серце розірвала,
І вік за мною, аж до смерті,
Блукає холод і печаль.
Холодно
© Copyright: Бондаренко Михаил, 2012
Свидетельство о публикации №112011709647
Свидетельство о публикации №112011709647
Рецензии