Зайвий
Життя спливало, як пісок,
Лиш камінь на душі залишив рану,
Я дерся, дерся по стіні,
І бачив сморід темних вулиць.
Мене залишили усі
До кого я схиляв коліна,
Лиш витирав холодний піт,
І серце гупнуло додолу.
Я зайвий, зайвий серед всіх,
Я мертвий, а живим дарую,
Лиш відблиск сонця,
Що в мені лишає смуток і прозріння,
Коли я падаю у тінь,
Душею вириваю стогін,
То тільки сльози, гіркий біль,
Принижують, катують,
То тільки жах в моїх очах
З життя розбитого жартують.
Зайвий
© Copyright: Бондаренко Михаил, 2012
Свидетельство о публикации №112010900932
Свидетельство о публикации №112010900932
Рецензии