Ти, янголе, долею вбитий, плач!

відповідь Лесі Українці
оригінал:
http://www.l-ukrainka.name/uk/Verses/Alone/TyDivchyno.html
***


Безмежний біль скував твою чутливість
Трагедією сивого світанку.
Все шкодить гордовита обережність.
Ніхто не чує крику з глибин серця,
А душу він шматками розриває,
Пронизує отрутою все тіло.
Ти, хто не знав тепла з початку шляху,
Ти, янголе, долею вбитий плач!
Бо сльози ті очистять чорну душу,
Полегшать, тимчасово хоч, страждання.
Коли депресія вповзе змією,
Що тихо та постійно докучає,
Поплач тихенько, щоб ніхто не бачив.
Перебори раптовеє безсилля,
Сльозам пекучим не даючи волі.
Як стане мучити тебе самотність,
То плач гіркий, але минає швидко:
Така вже одинацька в тебе доля.
Але коли хоч спробуєш змінити
Суворість Вищої за тебе Сили
І зрозумієш, що зусилля марні,
Тоді ридай усім єством і кров'ю,
Киплячий відчай відпусти від себе,
Хай сколихне цим болем усе людство
І може навіть долетить до Бога,
Проб'є спокійне самовихваляння,
Щоб соромно було хоч на хвилину.
Ти, янголе, долею вбитий, плач!




9. 10. 2008