Зникала втома
Зникала втома, коли піт
До нитки виїдав обличчя,
Ми йшли тримаючи лопати
І в ямах бачили світанок.
Нас непокоїла безодня
І гіркота, що шлунок їла,
Коли зсипалися каміння
Від руху вагонеток тяжких.
Хто думав про родину чи про матір,
Хто вірив в Господа молився,
Аж доки гуркіт припинявся
І затихав шалений ритм.
А що втрачати у пітьмі,
Де голос тихий серце крає?
Він лезом бавить мою шкіру
І в очі дивиться брудні,
Аж тільки сльози вже засохнули
Мої навіки у пітьмі.
І я шукаю місце в ямі
Земля не гріє, а кипить
Від страху тіло все колотить.
Мені не витримати біль,
Вугілля сиплеться під ноги,
Здається крок іще зроблю
І провалюся у безодню.
Але з надією стою,
Що руки витримають камінь,
Який зігріє інші душі
Для віри, світла на землі.
Зникала втома
© Copyright: Бондаренко Михаил, 2012
Свидетельство о публикации №112010208976
Свидетельство о публикации №112010208976
Рецензии