Міжгалактичний спалах
Я через скло, через вікно,
Відчув далекий спалах зірки,
Вона скотилась як краплина
І відірвалася від неба.
Велике скупчення зірок
І вічна, вічна мерзлота, і вічна, вічна спека серця,
То що ж ми бачили життя,
Яке насправді нереальне?
Ні дум, ні мрій, ні горя й щастя,
А вічна тиша, вічна тиша,
Аж доки міжгалактичний спалах зірве
Той дивний Всесвіт на шматки.
І спалахне усе сузір'я,
Як сон, як мить над нами пронесеться,
І дасть надію, віру й спокій,
Що не єдині в цьому світі.
А там за хмарами дивись
Іде юнак з обличчям Сонця,
І в ніч проводить тихий Місяць
Нас всіх на край бажань веде.
Мiжгалактичний спалах
© Copyright: Бондаренко Михаил, 2012
Свидетельство о публикации №112010208844
Свидетельство о публикации №112010208844
Рецензии