Каяття
Мій плач почула серед ночі
Лише продавлена підлога,
Я задихався і тремтів
Від холоду до тебе йшов,
Щоб знов відчути теплоту.
Я знов забився у куток,
Де довго плакав над іконою.
Всіх сліз не виточиш із мене
Лише розіб'єш рване серце,
Що протікає крізь вогонь
У тлі не зможеш озирнутись
І в темряву кричати слів.
Але серед похмурих стін
Я відчуваю себе тінню.
Блукають тут якісь створіння,
Яких пізнати я не в змозі
І щось шепочуть у пітьмі
Немовби осторонь від мене
Ховають із землі червоний хрест.
Я знов оголений стою
Немає в темряві прощення
Лише тяжкий, холодний хрест,
Який нести мені до смерті.
Коли не в змозі підвестись,
Відчути правду і свободу
За вік не виллєш скільки сліз,
Яких я виплакав у темряві
Весь час благаючи на світло.
Каяття
© Copyright: Бондаренко Михаил, 2011
Свидетельство о публикации №111123001219
Свидетельство о публикации №111123001219
Рецензии