Раби
Побиті руки литі із металу,
Холодний піт торкається облич
Між світом лютості й поживи
Лунають відгуки тяжкі.
Де кайдани задушать слово,
Що ллється з битої душі,
Камінням виїдає тіло
На сонці ранами злились
У купі стогін і прощення.
Удари не зривають спин,
Закам'яніле, чорне тіло
Не зойкне як колись.
Лише кістками у безодні
Ми відбудовуємо міст,
Щоб через тіло наше зшите
До світу камінь донести.
І не схилятися ніколи
Безмежним натискам і болі
Весь час стискаючи кулак,
Коли кайдани заважають
У відповідь сказати слів.
Раби
© Copyright: Бондаренко Михаил, 2011
Свидетельство о публикации №111122903726
Свидетельство о публикации №111122903726
Рецензии
Гарний вірш.Неначе ожив Великий Каменяр - Іван Франко.
Дуже сильні слова.
Андрей Владимирович Нестеров 30.12.2011 01:47 • Заявить о нарушении
Дуже сильні слова.
Андрей Владимирович Нестеров 30.12.2011 01:47 • Заявить о нарушении