Ніхто не чує біль і крик
Ніхто не чує біль і крик,
Ніхто не хоче бачить правду,
Бо шию стягує мотузка,
Навіщо жити тут ніким?
Чи чути їх безжальний сміх,
Над тими зрадженими дурнями,
Що продали за діамант,
Понурі душі.
І в шкіру збиту давить камінь,
Усім байдуже, що живий,
Лиш смерть хитається з косою,
Давай, давай мене дави!
Аж доки кров розмиє світ,
Брудні і жадібні обличчя,
Що косо дивляться у бік,
Як їх надія догниває.
Блукає вулицями крик,
Виймає з вени хміль жахіття,
Живі мерці шукають світла
У місті, де не чути сміх.
Нiхто не чуe бiль i крик
© Copyright: Бондаренко Михаил, 2011
Свидетельство о публикации №111122706895
Свидетельство о публикации №111122706895
Рецензии