Серцеїди
Тобі вподобу моя біль,
Мої страждання і покора,
Я буду рабом підкорятись
Твоєї милості потвора,
Аж доки сили є у мене.
Ви серцеїди злі й невдячні,
Ви кров куштуєте із мене,
Тримаюсь я щоб не упасти,
Кайдани тяжкі розірвати,
Дає принизливе життя.
Змиритись з тим,
Що рабом буду,
Що буду іншим підкорятись,
Аж доки скажуть йди та йди
На суд безжалісних калік,
Земель, які вони украли
Під серце ніж мене сховали,
Без сліз, без волі, без вагань
Загнали в яму,
Подивись на горизонт, що повен крові
Тієї крові, що лилась,
Лилась річками і морями.
Які ви жадібні, похмурі,
Усе собі гребуть нещасні
І власне кодло стережуть,
Де купа золота і срібла.
Немає серця ні душі
Я вимагаю лиш одного,
У тому жахові нещасть
Не стати схожим на потвору.
Серцеiди
© Copyright: Бондаренко Михаил, 2011
Свидетельство о публикации №111121109862
Свидетельство о публикации №111121109862
Рецензии