Прости менi...

(написан как бы от мужского лица мне)
***


Прости мені моє кохання
І ніжні мрії та бажання.
Прости за те, що я люблю
І сподіваюсь, і молю...

Прости мені мої страждання
І біль, і сльози, і зітхання.
Прости мені чекання муки,
Від нервів похололі руки...

Прости мені всю загадковість
І незбагненну випадковість.
Прости нещирість де-не-де,
Яка турботу доведе...

Прости мені довіру повну
І нетерплячість невгамовну.
Прости мені безглузду гордість
Та вельми міцно сплячу совість...

Прости мені цікавість вічним
І рух шляхом непересічним.
Прости презирство до брехні,
Що шкоду робить лиш мені...

Прости мені шаленства скриті
Й відібрані у тебе миті.
Прости мені, ким стала ти,
Віддавшись повністю...

Прости...


Та не прощай мені, якби
Я став залежним від юрби.
Не вибачай дурної правди,
Що може зранити назавжди...

Ти зради серця не прощай,
Невдячністю це називай.
Не вибачай пліток про те,
Що в тебе є одне й святе...

Ти не прощай використання,
Того, хто вже забув кохання.
Не вибачай уваги до дрібниць,
Зневаги до маленьких таємниць...

Якщо забуду поцілунки,
Твої не пожалію руки,
Ніколи не прощай мені!
Не м’якшай навіть уві сні...

Не вибачай мені, якщо
Тираном стану через щось.
Напевне ти б і не простила,
Якби підтяв я твої крила...

Від найдорожчого в житті
Я не відмовлюсь й в небутті.
Тебе кохаю понад край...

Забуду я присяг розмай,
Мене ніколи не прощай!


 

17. 05. 2008 року