Помри безодня шепотить
Коли залишила надія
І віра у спасіння тане,
Ти залишаєшся холодним,
Поміж заплаканих, сліпих.
Але із вічною пихатістю
Тобі немилий білий світ,
Лише із стін ти чуєш ясно,
Помри безодня шепотить.
І ти ступаєш по кісткам,
Забувши змити з тіла кров,
Диявол обіймає дужі плечі,
І радить бігти, йти вперед.
У пекло, де довічний стогін,
Зшиває рани на душі,
Лиш тільки серце б'ється швидко,
І у грудях тремтить, тремтить.
Помри безодня шепотить
© Copyright: Бондаренко Михаил, 2011
Свидетельство о публикации №111112505029
Свидетельство о публикации №111112505029
Рецензии