Я на тебе дивлюся через браму дзеркал
На темній плямі до землі, волоче лапи зла потвора,
І вдень залишила вона те серце камінне на дні,
Упали руки до землі, і волочилися навмисно,
Слабкою дивною ходьбою.
Я на тебе дивлюся через браму дзеркал,
Відбивається сирість у холодних очах,
І сердечні удари не дають тобі спати,
Заглушають навіки удар.
Досить тут повернутись спиною,
Як твій світ тебе не пізнає,
Досить слово сказати,
Як ударить у груди кинджалом пітьма.
У тобі розійдеться,
Як іржа на тобі,
Тяжкий подих навмисно,
Підкоряє усіх у царстві дзеркал.
Але ні, не тікай я тебе попрошу залишися зі мною,
Бо якщо ти підеш, то я більше не зможу так жити в о цій пітьмі,
Де ніхто і ніколи мені руки не подасть,
А твій голос слабкий відвертає печаль.
Я на тебе дивлюся через браму дзеркал
© Copyright: Бондаренко Михаил, 2011
Свидетельство о публикации №111112105284
Свидетельство о публикации №111112105284
Рецензии